Історії з архівів СБУ: Марія Гальчевська, дружина отамана Якова Гальчевського.

Про них складають пісні, розказують легенди, пишуть книжки і знімають фільми. Події, в яких вони брали участь, подають як суперісторії, а головних героїв подають як суперлюдей. Але у героїзації та міфологізації історії та створенні переможних образів минулого є один страшний момент, про який мало згадують історики:війна переламала і знищила родини цих людей, стираючи навіть згадки про них.

Однією з таких історій є доля дружин командира Повстанської Подільської групи, підлеглого Симона Петлюри, отамана Якова Гальчевського та керівника його штабу Павла Конопенка. Ці історії об'єднані в одну кримінальну справу, яка зберігається в архіві СБУ Вінницької області, під назвою "Справа Марії Гальчевської".

З протоколу допиту Марії Гальчевської можна дізнатись , що народилась вона у 1897 році. У 1917 році переїхала до свого брата в село Багринівці Літинського повіту, де працювала вчителькою. А у 1919 році познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Яковом Гальчевським, вишла за нього заміж, але жити разом їм так і не судилось. У вересні 1922 року вона була арештована.

Із Протоколу допиту Марії Гальчевської від 22 вересня 1922 року.

"У другій половині 1918 року я перевелась у Сахнянський Майдан, де вчителювала.Там і познайомилась із своїм майбутнім чоловіком Яковом Гальчевським, який теж вчителював у Сахнах…. У 1919 році, коли була петлюрівська влада, він відступив з ними за кордон. А коли повернувся, була радянська влада. Коли Гальчевський був за кордоном, то писав мені листи, але я не відповідала. У листопаді 1919 року у селі Бруснилівці Сосновської волості я вийшла заміж за Гальчевського Якова Васильовича…."

У 1920 році,як свідчить Гальчевська, коли петлюрівська війська прийшли з-за кордону,її чоловік залишився вдома і нікуди не пішов, так як був засмучений тим, що петлюрівці вбили її рідного брата, який працював у Ревкомі. Іронія долі в тому, що рідного брата Гальчевського, на відміну від рідного брата його дружини, убили комуністи пострілом в лоб, за що Гальчевський постійно мстився, вбиваючи полонених комуністів таким самим способом.

За три роки спільного життя дружина отамана Орла-Гальчевського, якого Петлюра призначив останнім командувачем повстанських сил Правобережної України, постійно переховувалась у різних селах, проживаючи у різних прихильників Гальчевського. Аж поки у вересні 1922 року її не здали селяни. На той час їй було всього 25 років.

З протоколів допитів Марії Гальчевської від 14 жовтня 1922 року:

"Гальчевський привіз до одної вдови, прізвище я не пам'ятаю, я там була місяць а потім він перевіз мене в село Літинку і по дорозі ми жили три дні в селі Соснівський Майдан.В Літинці я пробула біля місяця, потім приїхав племінник Кургана і перевіз мене в Літинський майдан до селянина Лук'яна, де я пробула 5 днів, звідки мій чоловік перевіз мене до селянина Якова і в нього я була всю зиму і мій чоловік навідувався до мене. А коли почав танути сніг я пішла до Лук'яна, а він мені сказав, що в нього стоять солдати.

Потім від чоловіка прийшов козак і я перейшла на хутор Студений, де пробула три дня, а звідти разом з Темник ( прізвище) два бандита перевели на село Дяківці до Линчука Андрія, а звідти я перейшла до племінника. Я була там місяць, потім отримала лист від чоловіка через Радзієвського і до нього переїхала, він мене ж і привіз на Радієвський хутір. Це був початок травня, скоро до нього приїхала дружина Коноплянка з сестрою і дитиною. Вона там ти пробула кілька днів і пішла в село Плюшки. У Дащенко я пробула місяць, а в червні отримала записку від мого чоловіка через селянина, але я з ним не пішла і пішла до Голубенко і там пробула місяць, і коли була там, приходив до мене мій чоловік…"

Постійні переховування, нечасті зустрічі з чоловіком, проживання в чужих хатах на утриманні у господарів і нарешті арешт...Історія подружнього життя для Марії Гальчевської була зовсім недовгою.

Потім 2 роки у вінницькій в'язниці…

Під час допитів вона постійно повторює: "Про політичні діяльність мого чоловіка нічого не знаю, осіб, пов'язаних з ним не пам'ятаю і не знаю…"

Під час одного з допитів дружина отамана Орла-Гальчевського розповідає, що чоловік забрав її документи і не давав грошей, щоб вона від нього не втекла.

З протоколу допиту Марії Гальчевської від 24 вересня 1924 року:

"То всі були чужі люди під псевдонімом, котрих за довгий час позабувала, бо це було літом 1921 року. Були комітети, з котрих знала Сторчака, вчителя козятинської школи. Він був головою повстанського комітету Козятина. Працював також Захарій, потім відкрив свою організацію... перейшов на сторону большевиків та попалив кілька сіл... Я тут довго не була, я коли сиділа у якого селянина, то мій чоловік не дозволяв мені ніякої політичної справи він говорив: "Що я поклав своє життя на карту і ось вона через мене так повинна кочувати".

Відсилати на родину чи кудись далеко від себе він не хотів, не давав мені ні документів, ні матеріальної допомоги. Через те, що я хотіла від нього куди-небудь поїхати, він говорив мені, що я без документів не поїду, а коли він би дав мені документи то знає добре, що більше не повернусь до нього та він мене більше не побачить….

Бачилась з чоловіком взагалі нечасто. А коли бачили з ним хвилинами, то не було коли все переговорити, коли він щось саме говорив про свої походи, то я тебе пускала то до голови. Називати по фамілії кого-небудь з організації, він не називав…"

Протягом двох років слідчий постійно просить продовжити утримання Гальчевської, вважаючи, що вона як заручниця буде потрібна слідству.

Потім вирок: 3 роки концтаборів і висилка з України. Справу здати в архів…

Та замість концтаборів Марію Гальчевську перевозять в Бутирську тюрму.

З Бутирської тюрми Гальчевська пише лист-ультиматум, в якому оголошує голодування аж до смерті...Лист Гальчевської - останній документ в цій архівній справі.

На початку вересня 1922 року, перед арештом дружини, Яків Гальчевський виїжджає за кордон до Польщі. Фото його підрозділу на польській стороні зберігається в архіві СБУ у іншій справі.

Фото Подільської повстанської групи, вересень 1922 року, після переходу 2 вересня за р. Збруч на польську територію (джерело архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 49 (у конверті)

Особи зображені на фото — текст подається без змін, відповідно до протоколів (архів УСБУ у Вінницькій області справа 12197, арк. 41-48,50-51) допитів затриманого повстанця Корнелишина Ф. С. (на фото № 44) у якого вилучено це фото: 1. Отаман банди — ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ — ОРЕЛ — житель Літинського повіту, села Літинської гути, 28 років. 2. Помічник отамана банди — ПОГИБА Петро — 23 роки, жит. Кубанської області, Станиці Старо-Титарівської. 3. Начальник Штабу банди — КОНОПЕНКО Павло Степанович, — 32х років, житель Херсонської губернії. 4. Лікар банди — МОТРУК житель Буковини, 27 років. 5. комендант і начальник контррозвідки банди — КОХАН Іван, 23 роки, житель м-ка Вовковинець. 6. Командир сотні банди — БАБІЄНКО 32-х років, жит. м. Летичів 7. Ад'ютант штабу банди — КОВБАСЮК Євгеній — 26 років житель Брацлавського повіту с. Забіжжя. 8. Командир бригади ХМАРА — ХАРЧУК Семен Васильович — 32-х років, жит. Войтівецької вол. села Мордина. 9. Начальник штабу бригади Хмари — ЄВСІЄВСЬКИЙ, 32 років, житель Полтавської губ. 10. Начальник-штабу 3-ї бригади — Богданенко Віктор Олександрович 21 рік, житель міс. Бара. 11. Козак банди — ПАШКОВСЬКИЙ Пилип, житель Київської губ. Липовецького повіту, с. Калник, 22х років. 12. козак, житель села Кулиги, Літинського повіту. 13. козак — ГОРОДЕЦЬКИЙ, житель Летичівського повіту, Вербецького — Майдана, 20 років. 14. козак на імя Нарцен, житель Летичівського повіту, Вербецького — Майдана, 20 років. 15. козак — ОСТАПЧУК Юліан, жит. с. Літинка, Літинського повіту 23 роки. 16. козак — ГАБІНЕТ Семен, житель с. Уладівки, Вінницького повіту 23 роки. 17. козак ІВАНОВ Пилип, жит. с. Сохни, Літинського повіту, 19 років. 18. Командир сотні — ГРАБАРЧУК Онисим, жит. Пиківської — Слобідки, Він. повіт, 21 рік. 19. козак КОРОЛЬ Антон, житель м. Пилява, Літинського повіту, 22 роки. 20. Козак по імені Іван, жит. с. Сохни Літинського повіту 22 роки. 21. Козак ПОЛІЩУК Тимофій, житель села Майдан-Стасів Літинськ. п. 20 років. 22.Козак ЛЕТСЬКИЙ Феодосій 19 років житель с. Педоси Літинського повіту. 23. Козак Стрелецький Терентій, 26 років, жит. м. Хмільника. 24. Козак по імені Корній, років 20, житель с. Сохни Літинського повіту. 25. Козак КОВАЛЬ Стефан 22 роки, житель з Галичини. 26. Козак ДРЕМБЛЮГА 20 років, жит. с. Івчі Літинського повіту. 27. Козак по імені Костя 21 рік жит. с. Сохни Літинського повіту. 28. Козак ВИШТАЛЮК Яків 20 років, жит. села Зиновінців Літинського повіту. 29. Козак ШЕРШОВ Григорій 26 років жит Майд-Сахнянснький Літинського повіту. 30. Козак Осадчук Григорій 30 років, жит. с. Кусиківці Літинського повіту. 31. Козак Швець Петро 22 роки, жит. Пиківської Слобідки Він.повіту. 32. Козак Поляруш Ахтемон, 22 роки, жит. с. Майдана-Стасіва Літ.п. 33. Козак Поліщук Олексій 25 років, жит. с. Майдана Стасева, Літинськ повіту 34. Козак Синдзюк Василь32х років. жит. села Сохни Літинського повіту. 35. Козак Вовнюк Прокоп 20 років, жит. хутора Майдана-Літинецького, Літинськ. повіту. 36. Козак Надія Андрій Павлович, 25 років жит. Полтавської губ. 37. Козак Григоренко Василь 36 років, жит. с. Сохни Літинського повіту 38. Козак: по імені Василь 25 років, жит. Катеринославської губ. 39. Козак: Дідер Петро 23 роки, жит. с. Гармаки Лет.повіту. 40. Козак: Мочерний Франц 20 років жит. с. Супівка Могилівського повіту. 41. Козак: Городецький Сидір 21 рік, жит. Майлана Вербецького, Летичівського повіту. 42. Козак: галичанин 24 роки жит. Галичини. 43. Козак: Бобрецький 21 года жит. хуторів Бобрецьких Летичівського повіту. 44. Козак: Корнелишин Федір, 27 років, житель с. Уладівки, Вінницького повіту. 45. Козак: Рожнетовський Альбін, 27 років, жит. с. Уладівки Вінницького повіту. 46. Костюк Порфірій, 22 роки, козак, житель м. Дяківці, Літинського повіту. 47. Козак: по кличці Пулла 23 роки, житель Майд-Стасева, Літ.повіту 48. Козак: Ророга Іван 35 років, житель села Літинки, Літинськ повіту. 49. Козак: Харковий Василь 25 років, житель с. Сохни, Літинського повіту 50. Козак: Покитка Іван, 26 років. жит. села Майдана — Стасева, Літ. повіту. 51. Козак: Поліщук Василь 35 роківв, жит. с. Вугли, Літинськ. повіту 52. Козак: Топоровський Микита 28 років, житель с. Сохни, Літинськ повіту

Після переходу на територію Польщі Яків Гальчевський змінює прізвище на Войнаровський і вдруге одружується на доньці православного священника в Гостинне, Люблінське воєводство, Грубешівський повіт, Ґміна Вербковичі. Його дружина - Которович (у 2-му шлюбі Дидинська) Надія Іванівна (1911, Холмщина — 2003, штат Пенсильванія, США).Син Роман 1938 року народження помирає у США у 2009 році.

Сам Яків Гальчевський загинув у бою з грубешівським відділом Армії Крайової під командування поручника Казимира Врублевського, псевдо «Мариська» (02.08.1914,Козодави — 01.07.2007,Грабовець), який стаціонував в Стрілецьких лісах, 21 березня 1943 в селі Пересоловичі, Грубешівського повіту.

Про Марію Гальчевську відомо, що її звільнили і вона вчителювала у 9-тій трудовій школі ім. Дем'яна Бєдного (Вінниця), а потім була переведена у Харків, де її слід і губиться...